Вика озима

ПРО КУЛЬТУРУ: Вика озима (мохната) – високопродуктивна кормова культура, багата легкозасвоюваними поживними речовинами і біологічним повноцінним білком, що містить всі незамінні амінокислоти.

У період укісної стиглості в зеленій масі міститься 21,4% протеїну, 3,6% жиру, 31,5% клітковини, 1,59% кальцію і 0,36% фосфору. По кормових якостях зелену масу вики озимої можна прирівняти до конюшини і вики ярої.
Насіння озимої вики мають гіркий смак, тому домашні тварини їдять їх неохоче, а в концентрованих кормах їх не повинно бути більше 10%.
Озима вика обробляється як пожнивна і проміжна культура і в суміші з озимим житом чи пшеницею може використовуватися на зелений корм в системі зеленого конвеєра, на сіно, трав’яне борошно, для закладки сінажу та силосу.
Вона починає вегетувати відразу після танення снігу. Відростає швидко, перевершуючи в цьому відношенні конюшину, тимофіївку та інші трави. Найбільше зростання зеленої маси відзначається в період бутонізації і особливо у фазі цвітіння. У вики озимої подовжений період цвітіння, рослини довго не грубіють. При пізньому збиранні (у період колосіння хлібів) кормова якість суміші погіршується.
Насіння вики озимої дрібніше, ніж ярої вики (маса 1000 шт. 20 – 40 г). Проростає воно при температурі 1-2 °С. Морозостійкість і зимостійкість невисока. Для розвитку рослин від початку весняного відростання до початку цвітіння сума ефективних температур (понад 10 °С) повинна становити в середньому 600 °С, а до початку дозрівання насіння – близько 1200-1300 °С.
Вика озима більш посухостійка, ніж яра, але добре реагує на опади, особливо у весняний період. Однак урожай насіння знижується, якщо у фазі цвітіння випадає багато дощів. Цвіте у червні, насіння її дозріває дуже нерівномірно. Дозрілі боби легко лопаються, насіння розсипаєтья на поле і сильно засмічує грунт.
До грунтів вика озима менш вимоглива. Для її вирощування непридатні лише занадто кислі, засмічені, щільні, а також сухі і легковисихаючі піщані грунти. У польових сівозмінах вику розміщують в зайнятому пару, але краще сіяти її в прифермерській кормовій сівозміні.
Види і дози добрив під озимі вико-злакові суміші встановлюють з урахуванням механічного складу і природної родючості грунту, а також залежно від кількості раніше внесених добрив під попередні культури.
Віко-злакові суміші на зелений корм вирощуються як парозаймаючі культури і не займають самостійних площ у сівозміні. Обробка грунту під викові суміші повинна забезпечити нормальну перезимівлю рослин озимої вики. Для знищення бур’янів, накопичення і збереження максимальної кількості вологи підготовку грунту треба починати якомога раніше. Кращий варіант – напівпарова обробка.
При дотриманні правил зберігання посівних якостей насіння вики волохатої не знижуються протягом 4 років і через 10 років схожість становить 70-78%.

РЕАЛІЗАЦІЯ: наша компанія пропонує за вигідними цінами придбати насіння вики озимої наступних сортів: Гібридна 85, Ювілейна, Коломийська 2.

Сорт Гібридна 85
Рекомендовано використовувати у зонах Степу та Полісся. Оригінатор – Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція, Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків УААН. Метод виведення: внутрішньовидова гібридизація, індивідуальні та популяційні добори з кращого потомства. Апробаційні ознаки сорту: різновидність іммакулята, насіння круглясте, без малюнку, світло-бузкового кольору, забарвлення сім`ядолей оранжеве, біб слабо зігнутий із загостреною зігнутою верхівкою, листя парно-пирчасте, складається з 7-8 пар листочків, прилистки складні, кутасто-округлі (1.5-2.0 мм х 3.4 мм) з малопомітною плямою.
Середня урожайність сухої речовини – 94,3 ц/га, насіння – 21,1 ц/га. Вміст сирого протеїну – 18,4%, жиру – 2,83%, клітковини – 27,34%. Збір білка – 3,4 3 ц/га. Сорт середньостиглий, достатньо посухостійкий, має більший коефіцієнт розмноження, завдяки меншій масі (61,4 г) 1000 насінин, перевищує стандарт за насіннєвою продуктивністю на 3,0%, невибагливий до ґрунтів.

Сорт Ювілейна
Оригінатор: Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція імені М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. Автори сорту: П.С.Рубель, З.М. Урська, І.В. Колісник. В Державному реєстрі сортів рослин України з 2001 року.
Сортові ознаки. Насіння кулясте, чорне або темно-сіре, гладеньке, блискуче з світло-сірим рубчиком. Маса 1000 насінин – 31,2-35,4 г (в середньому – 33,1 г). Твердокам’яність – близько 3%. Рослина має гіллястий кущ, середня висота під час масового цвітіння 116-125 см, стебло слабоопушене, зелене з сизим відтінком. Суцвіття – китиця, з 20-30 і більше синьо-фіолетових квіток. Боби видовжено-ромбічної форми, мають 3-4 насінини
Сорт ранньостиглий, характеризується дружним цвітінням і визріванням бобів. Урожайність зеленої маси на 12,8%, сіна – 14,3%, насіння – на 20%.

Сорт Коломийська 2
Оригінатори: Івано-Франківський педагогічний інститут та Івано-Франківська обласна сільськогосподарська дослідна станція. Автори: З.Ю. Павлик, М.П. Бойчук, І.Д. Штурмак.
Сорт створено індивідуальним добором з місцевої популяції озимої вики Дрогобицького району Львівської області.
Занесений до Реєстру сортів рослин України з 1983 року.
Сходи темно-зелені, рідко опушені. Стебло зелене, слабо опушене, заввишки 159 см. Загальна кількість міжвузлів – 24, до першого суцвіття – 5. Листки складно-пірчасті, складаються з 6-10 довгих, цільнокраїх, блідо-зелених листочків. Облиственність висока. Квітки фіолетові, малі, на довгій квітконіжці. Боби – коричневі, ромбічні, з загостреним кінчиком, густим опушенням, містять 4-6 насінин. Насіння темно-коричневе, з сірою пігментацією, округле. Маса 1000 насінин – 34-36 г, вміст білку – 24,1%. Вегетаційний період до укосу на зелену масу – 240-245 днів, а на насіння – 280 днів. Сорт – зимостійкий.
За роки випробування (1980-1981) на Калузькій сортодільниці Івано-Франківській області врожай зеленої маси становив 182, сіна – 43,4 ц/га, що вище районованого сорту Ставчанка відповідно на 42 і 10,8 ц/га. Насіннєва продукція на рівні стандарту сорту.
Районований в Івано-Франківській області.