Ячмінь

Ячмінь (Hordeum L.) належить до родини злакові, однолітня трав’яниста рослина сімейства злаків, з найдавніших часів важлива зернова культура, вирощувана зараз у всіх регіонах з помірним кліматом. Стебло циліндричне, порожнє, розділене щільними стовщеннями (вузлами) на меживузля, листи широкі, шорсткуваті, сильно розвинені, колоски одноквіткові, розташовані по три поруч на уступах стрижня колоса, колоскові лусочки вузькі. Запліднюється самозапиленням. Ячмінь не вимогливий до тепла, може визрівати навіть на Крайній Півночі. Довжина вегетаційного періоду в різних форм і сортів ячменю коливається від 55 до 111 днів, у зв’язку із чим, сорти поділяються на скоростиглі, средньостиглі й пізньостиглі. Ячмінь – засухостійка рослина. Стійкість до посухи порозумівається тим, що корінь ячменю глибше проникає у ґрунт, чим корінь інших злаків, і може брати вологу з більше глибоких шарів ґрунту, а також більш швидким ростом ячменю на початку вегетації. Ячмінь вимогливий до ґрунту. Найбільш високі врожаї він дає на родючих структурних ґрунтах і на зв’язних суглинках. Не вдається на солонцюватих і заболочених ґрунтах, погано мириться з піщаними ґрунтами, страждає від підвищеної кислотності ґрунту. Одна з найважливіших біологічних особливостей ячменю – швидкий хід надходження поживних речовин, що значно перевершує щодо цього ярицю. Тому необхідно забезпечити ячмінь у перший період його життя достатньою кількістю засвоюваних елементів живлення.
Зерно ячменю має високі кормові якості. У зерні й висівках міститься близько 10% білку. Ячмінь вважається кращим кормом для свиней. Відгодовані ним свині дають м’ясо й сало найвищої якості, збільшується вихід продукції. У розмеленому виді зерно йде для відгодівлі великої рогатої худоби. Ціле зерно представляє гарний корм для птаха. Широко використаються на корм солома й полова ячменю. По поживності ячмінка не уступає пшеничній.
Велике значення в підвищенні врожаїв мають підживлення й боронування посівів ячменю. Підгодівлю краще давати у фазі кущіння. Для боротьби зі шкідниками й хворобами ячменю застосовують запобіжні заходи: проти сажки протруювання; проти шкідників й іржі дотримання агротехніки й підбір сортів, найбільш стійких до шкідників і хвороб. Гарні результати в боротьбі з бур’янами дає обприскування посівів ячменю гербіцидами. Збирання ячменю на зерно на кормові цілі проводяться у фазі воскової спілості й щоб уникнути втрат повинна бути закінчена в стислий термін.

Сорт Командор
Оригiнатори: Селекцiйно-генетичний iнститут, ЗАТ «Селена».
Сорт для умов високоiнтенсивного землеробства.
Занесений до Державного реєстру сортiв рослин України з 2007 року по зонах Лісостепу і Полісся. Пивоварний.
Господарсько цiннi ознаки:
Посухостійкий (7 балів).
Високостiйкий до вилягання (8-9 балів), що забезпечується коротким (65-70 см) мiцним стеблом.
Високостійкий до борошнистої роси (9 балів), карликової iржi (9 балів), гельмінтоспоріозу (9 балів), стійкий до летючої, чорної і кам’яної сажок (7 балів).
Висока кущистiсть та вирiвнянiсть стеблостою.
Середньостиглий, з вегетаційним періодом 76-79 днів.
Вирівняність зерна – 96%.
Апробацiйнi ознаки: рiзновид nutans. Колос дворядний, довгий (8-10 см), нещiльний (10 членикiв на 4 см колосового стрижня), неламкий, солом’яно-жовтий, пірамідальної форми. Остi довгi, зазубренi, майже паралельні, тонкi, еластичнi, солом’яно-жовтi. Колоскова луска довга (12-13 мм), вузька. Квiткова луска тонкозморшкувата, без опушення, нерви гладенькі, перехiд в ость поступовий. Основна щетинка зерна довговолосяна. Кущ напівпрямостоячий. Лист неопушений, проміжний, зелений.
Зерно солом`яно-жовте, тонкоплiвчасте, еліптичної форми. Маса 1000 зерен 48-50 г.
Агротехніка: звичайна для зони вирощування. Внесення добрив обов`язкове.

Сорт Геліос
Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 року для Лісостепу й Полісся. Високо-інтенсивний сорт. У державному сортовипробуванні (2003-2005 рр.) середні врожаї в зонах Лісостепу й Полісся становили 50,8-55,1 ц/га, з прибавками над середнім стандартом 7,4-9,5 ц/га (17,4-20,9%). Знижена фотоперіодична чутливість дозволяє сорту забезпечувати високий врожай за різних строків настання весни й у різних широтних зонах. Висока посухостійкість зумовлена генетично контрольованим показником СОД-з2 посухо-, соле- та кислотостійкості. Групова стійкість до летючої і кам`яної сажок, борошнистої роси, смушкового гельмінтоспоріозу, карликової іржі. Стійкий до вилягання, середньостиглий, дозріває на 3-5 днів пізніше сорту Вакула, краще кущиться, має більш довгий колос, тому в умовах достатньої вологозабезпеченості дає вищі врожаї. Висока енергія проростання, тонко плівчастість, невисокий вміст білка дозволяють використовувати сорт у пивоварній промисловості. Різновид ricotense. Колос шестирядний, довгий (8-10 см), нещільний (9-10 члеників на 4 см колосового стрижня), неламкий, слабо пониклий, пірамідальної форми з переходом у ромбічну, солом`яно-жовтий. Ості довгі, 16-18 см, паралельні, тонкі, еластичні, жовті, при обмолоті легко відділяються. Кущ прямостоячий, лист не опушений, проміжний, зелений. Висота рослин 70-80 см. Зерно велике, видовжено-овальної форми, жовте, вирівняне. Маса 1000 зерен 47,8-49,9 г. Сорт для інтенсивних технологій вирощування за зниженими нормами висіву насіння.