Овес

Овес (Avena L.) відноситься до родини злакових. Серед значної кількості видів вівса є культурні й дикоростучі форми (бур’яни – дикий овес, або вівсюг). Культурний овес відноситься до найпоширенішого в культурі виду – вівса посівного. Овес посівний – однолітня злакова рослина.
Коренева система – мичкувата. Стебло – соломина, розділена вузлами на порожні міжвузля, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм. Листки – лінійні, шорсткуваті, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком, нерідко покриті восковим нальотом. Суцвіття – різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз).
Плід – плівчаста або гола зернівка. Зернівки у волоті різні за розміром і масою. Більші з них утворюються у колосках на кінцях гілок першого та другого порядків у верхній і середній частинах волоті, особливо ті, які утворилися в суцвітті першими.
Овес посівний не вимогливий до тепла. Насіння його може проростати при температурі +3-4°С, а сходи добре переносять весняні заморозки до -3-4°С. Вегетаційний період порівняно короткий (від 98 до 110 днів).
Овес – вологолюбна рослина. Багато вологи потрібно під час проростання зерна. При посіві в сухий ґрунт, особливо в холодну погоду, насіння вівса довго може пролежати, не проростаючи. Гостру потребу у воді овес відчуває в період від кущення до викидання волотей.
Вимоги до грунту. На відміну від пшениці і ячменю, овес росте на всіх ґрунтах, крім сильно-піщаних і солонцюватих, краще інших зернових культур переносить кислі ґрунти, добре озивається на вапнування, може рости на болотистих ґрунтах й осушених торфовищах.

Сорт Скакун
Сорт створений методом гібридизації сортів Фрезер (Канада) х Астор (Нідерланди) з подальшим індивідуальним добором. Внесений до Держреєстру і допущений до використання 1988-1996рр. в 65 областях і республіках. Середньостиглий, ближче до середньоранніх, дозріває на 1-2 дні раніше сорту Астор і на 4-6 днів раніше сорту Горізонт. Має підвищену посухостійкість, стійкістю до вилягання та осипання зерна, чуйність на поліпшення агрофону. Сорт високоврожайний. Максимальні врожаї на сортодільницях досягали 77,4-79,5 ц/га, у виробничих умовах – 62,0 ц/га. Спостерігається підвищена стабільність врожаю в різні за метеорологічними умовами роки. Сорт рекомендований до обробітку за інтенсивною технологією. Зерно велике, вирівняне, зі зниженою плівчастістю, у всіх зонах вирощування відповідає вимогам переробної промисловості. Скакун занесений в список сортів вівса, найбільш цінних за технологічними якостями зерна.
Гібрид ранньостиглий (ФАО 170), холодостійкий, з хорошим початковим розвитком. Період від сходів до цвітіння качана 50-52 дня, відрізняється стійкістю до прикореневих вилягання та пухирчастої сажки, средньостійкий до стеблової гнилі. Налив зерна і вологовіддача протікають швидко.

Сорт Чернігівський 28
Оригінатор – Чернігівський інститут АПВ НААН
Сорт створено методом індивідуального добору з гібридної популяції, одержаної від схрещування сортів Мирний та Лос-3.
Апробаційні ознаки:
Різновидність – мутіка.
Волость напівстиснута, довжиною 20-30 см. Бічні гілки відходять від стрижня під гострим кутом. Колосові луски за довжиною і шириною середні. Остюків майже немає. Зернівка біла, добре виповнена з тупою верхівкою. Велика. Маса 1000 насінин – 36-42г., плівчастість середня (23-25%). Форма куща в період вегетації прямостояча, стебло порожнисте, міцне, перед дозріванням світло-рожевого кольору з широким довгим листям світло-зеленого кольору, висотою 120-155см.
Біологічні особливості:
Сорт середньопізній, вегетаційний період – 100-115 днів, дозріває 6-7 днів пізніше районованих сортів. Посухостійкість добра, стійкість до вилягання порівняно висока. Сорт середньо уражається коробчатою і стебловою іржею, шведською мухою пошкоджується слабо.

Сорт Скарб України
Сучасні обсяги виробництва продовольчого та фуражного зерна ще не в повній мірі задовольняють потреби народного господарства через низький рівень урожайності та якості зерна основних зернових культур. Особливо гостро нині стоїть питання виробництва зерна вівса голозерного – основної сировини для виготовлення високоякісних продуктів харчування та кормів.
Останнім часом, селекціонери запропонували досить урожайні сорти цього виду. В Україні районовано 5 сортів вівса голозерного, які потребують розробки та удосконалення технології вирощування в конкретних грунтово-кліматичних зонах, тому, що кліматичні умови є одним з основних лімітуючих факторів і традиційною зоною вирощування в Україні є Лісостеп.
Дослідження спрямовані на удосконалення основних елементів сортової технології вирощування вівса голозерного для Лісостепу України. Основними напрямками досліджень є встановлення оптимальних норм висіву, доз внесення добрив під культуру в даному регіоні і їх вилив на урожайність та якість зерна.