КУПЛЮ ПЕТКУС до капитального ремонта К-527, 547, 531 (Gigant), 541 (Super), 590 (Magnitka), 310. +38(067)720-57-27, +38(050)575-38-20  

Озиме тритикале

tritikaleТритикале– озима або яра злакова рослина, штучно створена селекціонерами схрещуванням жита з пшеницею. Вирощується як продовольча і зернофуражна культура. Тритикале привертає до себе особливу увагу у зв’язку з тим, що по ряду ключових ознак (врожайність, харчова цінність) воно перевищує обидві батьківські рослини, а по стійкості до несприятливих погодних умов та ураженню хворобами перевищує пшеницю та не поступається житу.
За сучасною класифікацією тритикале виділено у самостійний штучно створений селекціонерами рід Triticale. Залежно від особливостей створення рід поділяють на три генетичних види:
Двовидове октаплоїдне тритикале – створене схрещуванням жита з м’якою пшеницею;
Двовидове гексапло’їдне – створене схрещуванням жита з твердою пшеницею;
Тривидове гексапло’їдне – створене схрещуванням жита з м’якою та твердою пшеницею.
За морфологічною будовою органів тритикале подібне до жита і пшениці. Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах. Стебло – порожниста соломина, заввишки 100-140, у кормового тритикале – до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом.
Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами. Листки великі, пластинки довгі і широкі, ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом. Суцвіття – складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий містить 25-35 колосків, а як у пшениці – колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками. Тритикале – переважно самозапильна рослина. Плід – зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення. Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.
В Україні поширені в основному озимі форми тривидового тритикале, виведені під керівництвом професора А. Ф. Шулиндіна в Інституті Рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН (Харків). Загалом в Україні районовано 14 сортів тритикале.

Сорт Папсуєвський
Сорт створено в ТОВ НВ агрокорпорація “Степова”, СФГ “Степове”. Сорт має дуже високу кущистість та потужний прямий кущ. Стебло порожнисте зі слабким опушенням верхнього міжвузля. Остюки мають середню довжину відносно колоса. Колос зі слабким восковим нальотом, колір білий, за щільністю середній, довгий, циліндричної форми. Зернівка яйцеподібної форми, за кольором жовто-біла, слабо зморшкувата, велика, маса 1000 зернин – 52,3–54,8 грама. Сорт середньорослий (127–140 см) та середньостиглий, достигає за 297–302 дні. Зимостійкість висока, в польових умовах – 8,6–8,9 бала.
Стійкість сорту: до вилягання – 7,0 бала; до осипання – 8,9–9,0; до посухи – 8,8–8,9 бала. За роки випробування сорт слабо уражувався основними хворобами.
Середній врожай зерна: в зоні Степу – 58,4 ц/га, в зоні Лісостепу – 66,3, в зоні Полісся – 55,4; гарантоване збільшення – 7,8 ц/га. Зерно містить 14,2–16,6% білка.
Напрям використання – на зерно та кормові цілі. Рекомендовано для вирощування в усіх зонах України.

Сорт Амфідиплоїд 256
Сорт зернового тритикале озимого. Оригінатор: Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва.
Рік внесення до Реєстру сортів рослин України – 2001, для вирощування на зерно в Степовій, Лісостеповій і Поліській зонах. Національний стандарт зернових сортів.
Метод створення: синтетична популяція, створена об’єднанням ліній, відібраних із гібридної комбінації від схрещування озимого сорту АД 18 з дворучкою АД 551 – 1222.
Сортовирізняльні ознаки: різновидність мільтурум. Колос безостий, червоний, веретеноподібний, довгий (9 – 12 см), щільний, з остюкоподібними зазубленими відростками довжиною 0,5 – 4,5 см. Колоскова луска довга, ланцетна, середньої ширини. Кіль добре визначений і доходить до основи луски, зубець гострий, короткий, плече вузьке, скошене. Зерно червоне, овально-подовжене, дуже крупне, маса 1000 зерен 45 – 60 г.
Біологічні особливості: середньопізній, вегетаційний період 278 – 289 діб, висота рослин 90 – 130 см, посухостійкий, зимостійкість висока (8,0 – 8,5 балів), критична температура вимерзання на вузлі кущіння мінус 20 – 20,5 С, на рівні озимого жита. Не уражується твердою сажкою, борошнистою росою, жовтою і стебловою іржею, відносно стійкий до вірусних хвороб, септоріозу, фузаріозу, кореневих гнилей.
Господарські ознаки: високопродуктивний, у конкурсному випробуванні в середньому за 2000 – 2012 рр. урожайність зерна після чорного пару становила 5,68 т/га. На сортодільницях Волинської, Житомирської, Київської, Львівської, Полтавської та інших областей збір зерна даного сорту склав 5,2 – 7,7 т/га. Вміст білка в зерні 12 – 15 %, клейковини (II – III група) – 20 – 24 %, об’єм хліба – 370 мл, загальна хлібопекарська оцінка – 5,3 бала.
Агротехнічні вимоги: невимогливий до ґрунтів, строків сівби, попередників. Строки сівби – 25 серпня – 25 вересня. Норма висіву – 3 – 4 млн. схожих насінин на 1 га, в залежності від строків сівби і попередників.
Зерно сорту Амфідиплоїд 256 використовується у кормовиробництві (годівля свиней, пшениці, риби), харчовій і спиртогорілчаній промисловості.